Luís Graça- Ukraine: An Identitarian Perspective

avatar

Книга португальського ідентитарія Луїша Граси (Luís Graça) — пояснення історії України, минулого та сьогодення з позицій європейського інтелектуала - для європейських ідендитаріїв (саме слово не дуже розповсюджене в Україні, тому тим хто не знає про цей рух - можете поставити синонім: правих, націоналістів, патріотів).

photo_2026-11-21 21.15.15.jpeg

Книга заповнює реальну нішу — пояснює, чому частина європейських правих підтримує Україну не з ліберальних, а з цивілізаційних міркувань. Автор послідовно розбирає популярний у певних колах міф про путінську росію як «останній бастіон традиційних цінностей», показуючи мультиетнічність імперії, радянську спадщину, інструменталізацію ісламської міграції, мультиполярність, дугіна і те, як працює російська пропаганда.

Деякі мої знайомі кажуть що це - найкраща книжка, яка була написана про Україну англійською для цього середовища. В ній читач знайде коротку історію про походження та ідентичність України, проблеми які створювала росія: русифікація, руйнування української культури, історичні маніпуляції, розбір наративу про «геноцид на Донбасі», провал великомасштабного вторгнення 2022 року, військові й політичні виклики, контекст розширення НАТО та розбір основних проросійських аргументів. Звісно, й не без критичного погляду на проблеми самої України (дві основні з яких - корупція та русифікація. Демонтаж образу «традиційної» росії - можливо, вплине на когось з сучасних русофілів. Як нещодавно казав мій знайомий з Франції - молодь переважно підтримує Україну, але в старшому поколінні буває ностальгічний момент підтримки росії (типу вони теж європейці, великі простори, горілка, загадочная русская душа, тощо).
Луїшу цілком зрозуміло, що «Війна в Україні - це не стільки конфлікт між державами, як зіткнення світоглядів». Книга також розбавлена особистими спогадами і думками про Україну. Довготривала зацікавленість Україною виникла у нього ще з початку Майдану. Я добре пам’ятаю, як Київ в ті часи став магнітом не лише для відомих політиків, а й для націоналістів з усього світу. Луїш відвідував Україну ще до повномасштабки, в 2018 та 2021, і декілька разів після, крім Києві він відвідував також Львів, Одесу, Черкаси, Харків, в деякі зі своїх візитів волонтерив, працюючи над відновленням будинків після бойових дій в Київській області.

Описи особистих вражень від України: мирне життя під час війни, зображення і особливості міст, відсутність електрики, звучання повітряної тривоги і досвід обстрілів - це все доповнює картину, і можливо збільшує інтерес до відвідування України. І точно збільшує довіру до автора, адже на відміну від багатьох проросійських пропагандонів, які не знають Україну і черпають свою інформацію з російських чи проросійських джерел, Луїш вивчав Україну і теоретично і практично, спілкуючись з великою кількістю різних людей. Ми також бачились декілька разів, і в книжці я знайшов згадку про це. То був важкий день. Єдиний вільний час щоб поспілкуватись був в дорозі на поховання, і я запропонував Луїшу поїхати з нами. Як можете побачити з цитати в скріншоті, той день дуже запам’ятався Луїшу.

Іноді навіть може здатись, що Луїш пише цю книгу з позицій українського націоналіста. На його думку Україна, не має бути поглинута ЄС, навпаки - Україна здатна допомогти Європі віднайти себе. Автор згадує також і про Інтермаріум, Балто-Чорноморську співпрацю - ще один напрямок в якому Україна може стати регіональним лідером. Як мінімум частина європейського істеблішменту хотіла б бачити Україну сировинним придатком. А європейські націоналісти (звісно крім тих, які в полоні російської пропаганди) - хочуть бачити Україну успішною, як мінімум тому, що це і для них буде приклад, як можна зберегти ідентичність попри удари як ворожої нео-більшовицької імперії орди та попри удари світового мультикультуралізму. «Росія не боїться НАТО. Вона боїться прикладу успішної України, яка пишається своєю ідентичністю та вільна від імперської опіки» - підсумовує автор.

Книжка вийшла не лише англійською мовою, а також і португальською. Це теж важливо, адже португальською ще менше інформації про Україну, а наприклад в Бразилії велика громада українців. Я пам’ятаю, багато років тому спілкувався з українською діаспорою з Бразилії, які відвідували Україну з культурним візитом - так от частина з них вже не знає української мови. Активізації Українців на всіх материках мала б бути однією з задач міжнародної політики, і можливо, ця книжка допоможе також в португаломовному світі. Українцям може бути цікаво поглянути на себе очима прихильника України з далекої Португалії. Але перш за все ця книга буде важлива і актуальна тим, хто тільки знайомиться чи планує познайомитись з українською тематикою. Саме їм - можете сміливо рекомендувати її.



0
0
0.000
0 comments